Невдовзі тут з'явиться сайт про український Південь і морський відпочинок. А поки стежте за нами в Facebook та Instagram
Ми більше місяця досліджували узбережжя Чорного і Азовського морів. Відвідали десятки популярних і нетуристичних приморських містечок та селищ — від Вилково на Одещині до Бердянська у Запорізькій області.
З кожного місця ми привезли людські історії, поради та путівники
І згодом ми покажемо, чим насправді живе Південь, як він змінюється, і куди рухається. А ще розповімо, куди краще їхати, якщо ви хочете відпочити наодинці, з друзями чи родиною, а які місця краще оминати.
Експедиція «О, Море».
Якими ми побачили українські курорти біля моря
35 днів, близько тридцяти міст і сіл, більше сотні годин у дорозі та дві пари журналісток та фотографок. Ми проїхали українським узбережжям від Вилкового до Бердянська і заїхали в найпопулярніші та найдикіші точки біля моря. Ми поговорили з сотнями людей про те, яке воно — життя на Півдні, де курорний сезон — це синонім життя, і воно триває 2,5 місяці. Привезли півсотні історій про людей, які розвивають цей регіон або дозволяють краще його зрозуміти, сотні гігабайтів фотографій і стільки ж годин аудіозаписів.

Зовсім скоро на цьому місці буде видання О,море, де можна буде почитати про те, який він насправді - український Південь, як і де відпочити на українських морях, а де краще не ризикувати, куди їхати з дітьми, а де їм будуть не раді. Тут будуть путівники курортами й історії про внутрішню кухню українського туризму: чим насправді заробляють місцеві, чому кількість туристів з кожним роком зменшується, і як воно — бути рятувальниками, продавцями кукурудзи, інструкторами з кайтсерфінгу, моряками на пенсії і виноробами.

Все це з'явиться вже за місяць — а поки тримайте короткі анонси про міста, де ми встигли побувати, підписуйтесь на наш фейсбук, інстаграм, і купуйте купальники взимку, поки знижки.
Бердянськ був стартовою точкою на маршруті Запорізькою областю. Азовське море, коса, маяки, кілька музеїв. Наглядачем маяка тут працює чоловік, який не залишав свій робочий пост вже пів століття, а рятувальники витягують з води тих, хто вирішив п'яним проплисти 20 кілометрів до краю коси, бо це крутіше за Босфор. На пляжі тут облаштовують музей — пишуть картини українських авангардистів. Щоб кожен, хто приходить на пляж поїсти кукурузки, заразом і спитав, хто така Марія Примаченко. А за півгодини від Бердянська, у селі з кількома сотнями жителів, побудували астрохату — місце, де можна зупинитись за копійки, і спостерігати за зірками в телескоп, попиваючи вино.
Бердянськ був стартовою точкою на маршруті Запорізькою областю. Азовське море, коса, маяки, кілька музеїв. Наглядачем маяка тут працює чоловік, який не залишав свій робочий пост вже пів століття, а рятувальники витягують з води тих, хто вирішив п'яним проплисти 20 кілометрів до краю коси, бо це крутіше за Босфор. На пляжі тут облаштовують музей — пишуть картини українських авангардистів. Щоб кожен, хто приходить на пляж поїсти кукурузки, заразом і спитав, хто така Марія Примаченко. А за півгодини від Бердянська, у селі з кількома сотнями жителів, побудували астрохату — місце, де можна зупинитись за копійки, і спостерігати за зірками в телескоп, попиваючи вино.
Арабатська Стрілка — єдина частина Криму, яка не анексована Росією. Вона починається з Генічеська і поєднує материкову Україну з півостровом. Зараз Стрілка поділена навпіл блокпостами. Межа українського і окупованого Криму проходить базою відпочинку — потрапити туди можна, попередньо пройшовши перевірку в СБУ. «Арабатка» — це три села: Стрілкове, Щасливцеве і Генічеська Гірка, і більше двадцяти кілометрів пляжу, де, якщо пощастить, можна загубитись з наметом. Тут є термальні джерела, солоні озера, нескінченна берегова лінія — але майже нема сервісу. Ми поговорили з людьми, які намагаються зробити Арабатку брендом якості і туризму, за який не соромно, і зібрали цілий список міфів про ці місця. Спойлер: у Рожевому озері нема гліцерину, і везти додому шестилітрові бутлі з рожевою водою немає сенсу, а якщо сидіти в термальному джерелі годинами, то звідти можна і не вилізти.
Арабатська Стрілка — єдина частина Криму, яка не анексована Росією. Вона починається з Генічеська і поєднує материкову Україну з півостровом. Зараз Стрілка поділена навпіл блокпостами. Межа українського і окупованого Криму проходить базою відпочинку — потрапити туди можна, попередньо пройшовши перевірку в СБУ. «Арабатка» — це три села: Стрілкове, Щасливцеве і Генічеська Гірка, і більше двадцяти кілометрів пляжу, де, якщо пощастить, можна загубитись з наметом. Тут є термальні джерела, солоні озера, нескінченна берегова лінія — але майже нема сервісу. Ми поговорили з людьми, які намагаються зробити Арабатку брендом якості і туризму, за який не соромно, і зібрали цілий список міфів про ці місця. Спойлер: у Рожевому озері нема гліцерину, і везти додому шестилітрові бутлі з рожевою водою немає сенсу, а якщо сидіти в термальному джерелі годинами, то звідти можна і не вилізти.
Джарилгач — те, заради чого однозначно варто їхати в Скадовськ. Можливо, єдине. Двадцять хвилин катером — і ви на найбільшому українському острові, який тягнеться на 42 кілометри, а в ширину доходить до чотирьох з копійками. Інколи його підтоплює, тому посеред острова час від часу виникають солоні озера. Це національний парк, тому жити там можна лише в рекреаційних зонах у наметах або бунгало, споглядати за косулями і дикими кабанами. Ми зустрілись із людьми, які продовжили династію «господаря» острова Василя Гавриловича. Вінвідкрив острів для туристів і заснував базу з комишу, де можна зупинитись на ніч і поїсти ікру ската. І дізнались кілька секретів: наприклад, чому один з маяків на острові називають маяком Ейфеля, хоча він ніколи не конструював маяки, чим можна підгодовувати диких єнотів (і чому їх не варто споювати), а ще — як можна дійти на острів пішки вбрід, зекономивши на поромі.
Джарилгач — те, заради чого однозначно варто їхати в Скадовськ. Можливо, єдине. Двадцять хвилин катером — і ви на найбільшому українському острові, який тягнеться на 42 кілометри, а в ширину доходить до чотирьох з копійками. Інколи його підтоплює, тому посеред острова час від часу виникають солоні озера. Це національний парк, тому жити там можна лише в рекреаційних зонах у наметах або бунгало, споглядати за косулями і дикими кабанами. Ми зустрілись із людьми, які продовжили династію «господаря» острова Василя Гавриловича. Вінвідкрив острів для туристів і заснував базу з комишу, де можна зупинитись на ніч і поїсти ікру ската. І дізнались кілька секретів: наприклад, чому один з маяків на острові називають маяком Ейфеля, хоча він ніколи не конструював маяки, чим можна підгодовувати диких єнотів (і чому їх не варто споювати), а ще — як можна дійти на острів пішки вбрід, зекономивши на поромі.
Хорли — це крихітне село площею у вісім квадратних кілометрів і населенням у 700 чоловік. Воно розташоване на півострові неподалік від Каланчака, і з усіх сторін омивається морем. Ідеальний камерний курорт. Був сотню років тому. Тоді його засновниця Софія Фальц-Фейн насаджувала тут парки, побудувала найбільший в області порт, звідки хутро і зерно відправляли до Європи, а ще тут була велика устрична ферма. Потім Софію вбили, революція, Радянський Союз — і всього цього, очевидно, не стало, але залишились кілька споруд того часу, її винний льох і бажання кількох місцевих повернути втрачену велич села. Ми поговорили з власниками місцевого готельного комплексу, які намагаються зробити Хорли бажаним місцем для відпочинку не тільки за рахунок моря, а й через культуру, незвичні активності та історію. І зустрілись з художником, який досі пише портрети Софії Фальц-Фейн, товаришує з її нащадками та хоче побудувати на власному городі художню школу.
Хорли — це крихітне село площею у вісім квадратних кілометрів і населенням у 700 чоловік. Воно розташоване на півострові неподалік від Каланчака, і з усіх сторін омивається морем. Ідеальний камерний курорт. Був сотню років тому. Тоді його засновниця Софія Фальц-Фейн насаджувала тут парки, побудувала найбільший в області порт, звідки хутро і зерно відправляли до Європи, а ще тут була велика устрична ферма. Потім Софію вбили, революція, Радянський Союз — і всього цього, очевидно, не стало, але залишились кілька споруд того часу, її винний льох і бажання кількох місцевих повернути втрачену велич села. Ми поговорили з власниками місцевого готельного комплексу, які намагаються зробити Хорли бажаним місцем для відпочинку не тільки за рахунок моря, а й через культуру, незвичні активності та історію. І зустрілись з художником, який досі пише портрети Софії Фальц-Фейн, товаришує з її нащадками та хоче побудувати на власному городі художню школу.
Кирилівка, кажуть місцеві знавці, це курорт на вихідні. Сюди близько добиратись із Запоріжжя, тому люди приїжджають на кілька днів потусити. Активностей тут дійсно немало: лунапарк, конкурси «постав пляшечку за ниточку вертикально», тири з виграшною пляшкою пива, пінні вечірки для найменших, велорикші, заплітання афрокосичок, фотосесії з орлами, тимчасові татуювання і все те, за чим ви сумували з початку 2000х. Якщо раптом ви скучили за тогочасними музикою і сервісом — не проґавте можливість. А якщо вас занесло випадково — поруч є Федотова коса і Бирючий острів. Там можна врятуватися від натовпу, насолодитися природою і навіть побачити муфлонів (якщо пощастить).
Кирилівка, кажуть місцеві знавці, це курорт на вихідні. Сюди близько добиратись із Запоріжжя, тому люди приїжджають на кілька днів потусити. Активностей тут дійсно немало: лунапарк, конкурси «постав пляшечку за ниточку вертикально», тири з виграшною пляшкою пива, пінні вечірки для найменших, велорикші, заплітання афрокосичок, фотосесії з орлами, тимчасові татуювання і все те, за чим ви сумували з початку 2000х. Якщо раптом ви скучили за тогочасними музикою і сервісом — не проґавте можливість. А якщо вас занесло випадково — поруч є Федотова коса і Бирючий острів. Там можна врятуватися від натовпу, насолодитися природою і навіть побачити муфлонів (якщо пощастить).
Лазурне — село з морем і незвичною атракцією. Звідси пішки можна дійти на острів Джарилгач. Кількадесят метрів прогулянки по пояс чи шию у воді - і ви вже на острові, де на кількадесят метрів — жодної душі. Більше активностей тут особливо нема: хіба що можна з'їздити до устричного озера, де двісті років тому вирощували устриць, а тепер зливають каналізацію, а туристи сюди періодично навідуються викопати цілющої глини. Але в Лазурному є супермаркет, величезний ринок, десятки баз відпочинку, з десяток узбецьких забігайлівок і ціла набережна атракціонів.
Лазурне — село з морем і незвичною атракцією. Звідси пішки можна дійти на острів Джарилгач. Кількадесят метрів прогулянки по пояс чи шию у воді - і ви вже на острові, де на кількадесят метрів — жодної душі. Більше активностей тут особливо нема: хіба що можна з'їздити до устричного озера, де двісті років тому вирощували устриць, а тепер зливають каналізацію, а туристи сюди періодично навідуються викопати цілющої глини. Але в Лазурному є супермаркет, величезний ринок, десятки баз відпочинку, з десяток узбецьких забігайлівок і ціла набережна атракціонів.
Залізний порт — це Кирилівка, якій вдалось. Життя тут несеться зі швидкістю світла, нічні дискотеки перекрикують одна одну, а бари є для кожного: ось бар з цитатами Гемінгвея для поціновувачів літератури, а ось — з живим виконанням хітів Меладзе. Їжі тут стільки, що відпочинок ризикує перетворитись на гастротур, напої ллються рікою (але це не рідкість), а водні атракціони множаться щороку. Цього разу водою гайсають трирівневі банани, за сотню метрів від берега побудували надувні острови, а на пляж людей закликають професійні тамада. В Залізному Порту ми зустрілися з людьми, які працюють у туристичному бізнесі вже десятки років, знають, на чому можна заробити, і що тут за весь час не змінилось. А ще ми спробували на собі дайвінг до рапанів, знайшли організаторів кількаденних кінних прогулянок, двічі залізли на заборонену територію і лише раз писали заяву в поліцію.
Залізний порт — це Кирилівка, якій вдалось. Життя тут несеться зі швидкістю світла, нічні дискотеки перекрикують одна одну, а бари є для кожного: ось бар з цитатами Гемінгвея для поціновувачів літератури, а ось — з живим виконанням хітів Меладзе. Їжі тут стільки, що відпочинок ризикує перетворитись на гастротур, напої ллються рікою (але це не рідкість), а водні атракціони множаться щороку. Цього разу водою гайсають трирівневі банани, за сотню метрів від берега побудували надувні острови, а на пляж людей закликають професійні тамада. В Залізному Порту ми зустрілися з людьми, які працюють у туристичному бізнесі вже десятки років, знають, на чому можна заробити, і що тут за весь час не змінилось. А ще ми спробували на собі дайвінг до рапанів, знайшли організаторів кількаденних кінних прогулянок, двічі залізли на заборонену територію і лише раз писали заяву в поліцію.
Болград розташований на кордоні з Молдовою, і одна з доріг, що веде туди, виходить за межі країни. Але 5 годин від Одеси — і ви на місці. Це не зовсім біля моря, але якщо вам раптом набридне купатись, можна гайнути сюди на день. У Болграді живе колекціонер Олександр Полібза, який проведе короткий екскурс у майже всю болгарсько-гагаузько-албанську культуру, яка поміщається у його кімнаті. А неподалік у селі Кубей живуть українці, болгари і гагаузи. У місцевому музеї можна поміряти вбрання болгарів (ми тестували, дуже цікаво), покуштувати національну їжу і навіть провести день з чабанами — тими, хто тримає овець.
Болград розташований на кордоні з Молдовою, і одна з доріг, що веде туди, виходить за межі країни. Але 5 годин від Одеси — і ви на місці. Це не зовсім біля моря, але якщо вам раптом набридне купатись, можна гайнути сюди на день. У Болграді живе колекціонер Олександр Полібза, який проведе короткий екскурс у майже всю болгарсько-гагаузько-албанську культуру, яка поміщається у його кімнаті. А неподалік у селі Кубей живуть українці, болгари і гагаузи. У місцевому музеї можна поміряти вбрання болгарів (ми тестували, дуже цікаво), покуштувати національну їжу і навіть провести день з чабанами — тими, хто тримає овець.
До Ізмаїла ходить поїзд з Києва. Ізмаїл колись був турецькою фортецею, яку намагалися взяти козаки, але в них нічого не вийшло. Тут багато бессарабської архітектури і більшість людей мають морські професії. У місті два виші, які готують майбутніх моряків. Тут ми зустрілися з людьми, які працювали в морі все своє життя, і які тільки планують пов'язати своє майбутнє з життям на кораблі, зустрілися з жінками, які чекали чоловіків на березі — і з тими, хто повернувся та з морем зав'язав.
До Ізмаїла ходить поїзд з Києва. Ізмаїл колись був турецькою фортецею, яку намагалися взяти козаки, але в них нічого не вийшло. Тут багато бессарабської архітектури і більшість людей мають морські професії. У місті два виші, які готують майбутніх моряків. Тут ми зустрілися з людьми, які працювали в морі все своє життя, і які тільки планують пов'язати своє майбутнє з життям на кораблі, зустрілися з жінками, які чекали чоловіків на березі — і з тими, хто повернувся та з морем зав'язав.
Вилково — це крайня західна точка нашого маршруту. Село називають українською Венецією, але це загучно. Хоча в людей на подвір'ї замість машин припарковані човни, дороги у Вилковому є. Щоправда, на дачу, город чи роботу (якщо це риболовля) люди однаково добираються на човнах. На причалі туристів ловлять капітани катерів, щоб прокатати плавнями Дунаю, показати місце, де живуть пелікани та дикі буйволи і де Дунай впадає у Чорне море.
Вилково — це крайня західна точка нашого маршруту. Село називають українською Венецією, але це загучно. Хоча в людей на подвір'ї замість машин припарковані човни, дороги у Вилковому є. Щоправда, на дачу, город чи роботу (якщо це риболовля) люди однаково добираються на човнах. На причалі туристів ловлять капітани катерів, щоб прокатати плавнями Дунаю, показати місце, де живуть пелікани та дикі буйволи і де Дунай впадає у Чорне море.
У Приморському біля Вилкового є дикий пляж, до якого треба йти кущами і затінок брати з собою. Але туристів тут небагато, і від цього атмосфера більш-менш сприяє відпочинку. Бази, приватний сектор, свіже молоко, овочі, усі ці переваги життя в селі. Тут збирають і продають мед, вино, бринзу. Є кайтсерфери, віндсерфери, парашутисти, велосипедисти — всьому можна навчитися і всі атракції можна спробувати на собі.
У Приморському біля Вилкового є дикий пляж, до якого треба йти кущами і затінок брати з собою. Але туристів тут небагато, і від цього атмосфера більш-менш сприяє відпочинку. Бази, приватний сектор, свіже молоко, овочі, усі ці переваги життя в селі. Тут збирають і продають мед, вино, бринзу. Є кайтсерфери, віндсерфери, парашутисти, велосипедисти — всьому можна навчитися і всі атракції можна спробувати на собі.
Сергіївка — колись популярний молдавський радянський курорт під Білгородом-Дністровським. Щоб дійти чи доплисти до моря, треба перейти чи переїхати кілометровий міст або замовити катер через лиман. Дві молдавські бази, шо тут лишилися, обслуговують переважно молдавських громадян, інші — українські. Сюди їдуть за цілющою, кажуть, багнюкою і рапною водою. Щоправда, і те, і інше без лікаря краще не приймати.
Сергіївка — колись популярний молдавський радянський курорт під Білгородом-Дністровським. Щоб дійти чи доплисти до моря, треба перейти чи переїхати кілометровий міст або замовити катер через лиман. Дві молдавські бази, шо тут лишилися, обслуговують переважно молдавських громадян, інші — українські. Сюди їдуть за цілющою, кажуть, багнюкою і рапною водою. Щоправда, і те, і інше без лікаря краще не приймати.
Затока — селище на косі, один із найпопулярніших українських курортів Одещини. Центральний пляж шириною у десяток метрів цього явно не витримує. Якщо ви все ж принципово хочете в Затоку, можна проїхатись трошки далі до станції Сонячної чи Морської — там теж є пляжі. Широкі, не такі охайні, але менш людні. Загалом Затока ділиться на райони «до» і «після» мосту. І там, і там є лунапарки і клуби, але якщо море важливіше, їдьте в Кароліно-Бугаз. Нудистський пляж там теж є, раптом що.
Затока — селище на косі, один із найпопулярніших українських курортів Одещини. Центральний пляж шириною у десяток метрів цього явно не витримує. Якщо ви все ж принципово хочете в Затоку, можна проїхатись трошки далі до станції Сонячної чи Морської — там теж є пляжі. Широкі, не такі охайні, але менш людні. Загалом Затока ділиться на райони «до» і «після» мосту. І там, і там є лунапарки і клуби, але якщо море важливіше, їдьте в Кароліно-Бугаз. Нудистський пляж там теж є, раптом що.
Чорноморськ — це вже не Одеса із забитими пляжами, трафіком і купою розваг, але ще не Затока. І хоча в Затоці є бібліотека, тут є два музеї, порт, судноремонтний завод. Словом, не туризмом єдиним. У купальниках містом ходити не прийнято. Тут можна зняти квартиру у багатоповерхівці, але 10 хвилин до моря, ходити Чорноморськими сходами, що так нагадують Потьомкінські. У передмісті тренують майстри вітрильного спорту і народжується культура інклюзивного вітрильного спорту. А тричі на тиждень на пляжі показують кіно.
Чорноморськ — це вже не Одеса із забитими пляжами, трафіком і купою розваг, але ще не Затока. І хоча в Затоці є бібліотека, тут є два музеї, порт, судноремонтний завод. Словом, не туризмом єдиним. У купальниках містом ходити не прийнято. Тут можна зняти квартиру у багатоповерхівці, але 10 хвилин до моря, ходити Чорноморськими сходами, що так нагадують Потьомкінські. У передмісті тренують майстри вітрильного спорту і народжується культура інклюзивного вітрильного спорту. А тричі на тиждень на пляжі показують кіно.
Коблеве ділиться в народі на молдавську і миколаївську зони. На молдавській — танці до ранку, атракціони, ресторани, на миколаївській — тихий сімейний відпочинок. Це розділення є навіть на карті в гуглі. Від однієї до другої частин іти хвилин 20. До моря звідси автобусом 5 хвилин. В околицях Коблевого є і устрична ферма, однойменний винний завод і страусина ферма — всюди можна прийти на екскурсію і дегустацію.
Коблеве ділиться в народі на молдавську і миколаївську зони. На молдавській — танці до ранку, атракціони, ресторани, на миколаївській — тихий сімейний відпочинок. Це розділення є навіть на карті в гуглі. Від однієї до другої частин іти хвилин 20. До моря звідси автобусом 5 хвилин. В околицях Коблевого є і устрична ферма, однойменний винний завод і страусина ферма — всюди можна прийти на екскурсію і дегустацію.
Очаків створений для тихого відпочинку. На узбережжі є два клуби і поодинокі кафе, в центрі є дитячі машинки, солодка вата, мультики і всяке таке. Бази, приватний сектор, місцевий ринок і порт. За годину від Очакова — давньогрецька Ольвія, а від очаківських причалів можна можна дістатися Кінбурнської коси — національного парку, де на десятки кілометрів розкинулись дикі пляжі.
Очаків створений для тихого відпочинку. На узбережжі є два клуби і поодинокі кафе, в центрі є дитячі машинки, солодка вата, мультики і всяке таке. Бази, приватний сектор, місцевий ринок і порт. За годину від Очакова — давньогрецька Ольвія, а від очаківських причалів можна можна дістатися Кінбурнської коси — національного парку, де на десятки кілометрів розкинулись дикі пляжі.
Кінбурнська коса — це те місце, про яке краще не говорити. Що більше розмов про туристичну точку, то більше там туристів. А що більше туристів — то більше жлобського сервісу. Але все ж ми скоро розкажемо, як можна зберегти автентичність цього осередку природи, хто і навіщо туди приїжджає, як знайти своє місце серед десятків кілометрів узбережжя, і чому відкрити кемпінг — це випробування, яке переживуть не всі.
Кінбурнська коса — це те місце, про яке краще не говорити. Що більше розмов про туристичну точку, то більше там туристів. А що більше туристів — то більше жлобського сервісу. Але все ж ми скоро розкажемо, як можна зберегти автентичність цього осередку природи, хто і навіщо туди приїжджає, як знайти своє місце серед десятків кілометрів узбережжя, і чому відкрити кемпінг — це випробування, яке переживуть не всі.
Ідея проекту — агенція розвитку локальних медіа «Або»
Якщо у вас є питання чи пропозиції — телефонуйте (067) 445 92 09
Made on
Tilda